Тільки на території сучасної України знаходиться близько 2 000 місць розстрілів — це німі свідки Голокосту. У віддалених ярах, лісах, посеред полів, у колишніх протитанкових ровах чи піщаних кар’єрах загони Вермахту, CC і поліція з місцевих знищували цілі єврейські громади, нерідко впродовж кількох днів.

Після війни багато місць убивств піддалися забуттю. Для небагатьох, кому вдалося вижити, вшанування пам’яті вбитих членів родин, друзів і знайомих було можливим лише у вузькому колі. Офіційна радянська історіографія не називала окремих груп жертв Другої світової війни. Більшість масових поховань не є гідними місцями для скорботи, вшанування, збереження пам’яті та інформації про людське життя. Через історичні дослідження, культурні та освітні події команда проєкту «Мережа пам'яті» допомагає суспільству обговорювати та переосмислювати досвід війни.

На показ прийшли працівники й працівниці шкіл, музеїв та бібліотек, представники/-ці органів місцевого самоврядування, історики/-ні, краєзнав(и)ці та громадські активісти й активістки з різних областей України.

Дивились стрічку Романа Бондарчука «Нові герої» — це три документальні фільми-портрети звичайних українців. У кожного з них своя історія, проте є й спільне — їхня боротьба з несправедливістю у країні. Ці три розповіді про те, що перемогти несправедливість — можливо, якщо докласти зусиль, не боятися та не зламатися під тиском обставин. Про те, як звичайні люди з глибинок Сходу та Півдня України не дозволили системі загнати себе у безвихідь.

Не зважаючи на те, що фільм було знято ще в 2011 році, герої стрічки продовжують свою боротьбу і в 2022. Віктора Маруняка, голову сільради села Стара Збур'ївка Херсонської області, вже двічі викрадали окупанти, аби примусити до співпраці. Останній раз довго тримали у підвалі, катували, жорстоко били, але він все одно продовжував відстоювати демократичні цінності та незалежність України.

Віктор Маруняк. Кадр з фільму «Нові герої»

Опір, який чинять герої фільму, є тим самим опором, який ми всі чинимо сьогодні. «Те, що відбувається в Україні, — це найбільший виклик, з яким стикається людство, коли права людини порушує одна з найбільших держав, яка ще й є гарантом забезпечення цих прав. Правозахисники констатують, що окрім воєнних злочинів росіяни вчиняють щодо українців і злочини геноциду. Нині правозахисники збирають фактичні дані про це та передають у прокуратуру та міжнародний кримінальний суд. Але концепція прав людини залишається сталою, й міжнародна спільнота шукає можливості створити нові більш дієві гарантії, щоб механізми захисту прав людини працювали», — наголосила Ніна Хома — модераторка зустрічі, юристка, координаторка Мережі DOCU/CLUB з прав людини та реформ.

У фільмі ми побачили історії людей, які розповідають про реформи, які тоді, 11 років тому, тільки зароджувались. Зараз ми можемо бачити їх становлення та наслідки впровадження чи навпаки — блокування. Багато чого спрацювало, а дещо ще потребує вдосконалення і змін. Однак як тоді, так і тепер є великий запит на зміни й реформи, потреба участі людей у їх вдосконаленні та просуванні. Тільки кінцеві користувачі цих реформ можуть оцінити їх переваги й недоліки, запропонувати те, що можна покращити, а від чого взагалі відмовитися. Це цікаво дивитися у ретроспективі та за участі людей, яким є, що сказати.

«Пройшло багато років, з моменту зйомок стрічки, за цей час змінилась країна, але правова освіта потрібна, як тоді, так і сьогодні. Ми не знаємо своїх прав й на жаль не просимо правової допомоги в тих, хто може допомогти», — зауважив Леонід Трахтенберг, участник заходу, локальний партнер проєкту «Мережа пам’яті»  м. Вінниця. 

Роман Бондарчук, режисер фільму, записав відеоінтерв'ю для учасників та учасниць заходу, в якому розповів про подальшу долю головних героїв стрічки й наголосив: «Усі ці люди у фільмі є агентами змін, які здатні покращувати життя навколо себе, робити його якіснішим, безпечнішим й орієнтованим на майбутнє».

Довідка

З 2010 року головним завданням проєкту «Мережа пам’яті» є сталий захист масових поховань, облаштування гідних місць пам’яті, а також супроводжувальна історична й педагогічна робота. Ниніпроєкт сфокусувався на роботі з ініціативними групами майже по всій Україні, які продовжують зберігати місцеву історію Голокосту і геноциду ромів, де це можливо. На жаль, все ще складно сказати, яких руйнувань через війну зазнали місця пам’яті. Міжнародний проєкт «Захистимо пам’ять» став можливим завдяки роботі французької організації «Яхад-Ін Унум» та був заснований Американським єврейським комітетом у Берліні. До 2015 року на Заході України було облаштовано п’ять місць пам’яті вбитим євреям. З 1 квітня 2016 року проєкт було продовжено Фондом «Меморіал убитим євреям Європи». У період 2016–2019 з’явилися ще 15 місць пам’яті загиблим євреям і ромам, а також виставка у Бердичеві — усі заходи підтримувалися місцевими й міжнародними партнерами. Більше на сайті проєкту «Мережа пам’яті».

Чільне фото з архіву ГО "Докудейз"